Туляремія – це гостра інфекційна хвороба, якою можуть заразитися люди і тварини. Особливо сприйнятливими до захворювання є кролики, зайці, гризуни.
Кроляча лихоманка, мишача хвороба, мала чума – все це синоніми туляремії.
Збудник туляремії – Francisella tularensis – може потрапляти в організм людини різними шляхами:
- трансмісивним – інакуляція збудника комахами (іксодові та гамазові кліщі, гедзі, комарі, блохи);
- контактним – унаслідок контакту з хворими гризунами (промисел ондатр, зайців, обробка шкурок), під час купання в інфікованих водоймах;
- аліментарним – через споживання харчових продуктів чи води, інфікованих виділеннями гризунів;
- аерогенним (повітряно-пиловий) – під час обробки зернових продуктів, фуражу.
Захворюваність людей на туляремію не пов’язана з передачею інфекції від людини до людини (людина є «епідеміологічним тупиком» до інфекції). Сприйнятливість людей до туляремії становить 100%.
Туляремія може становити небезпеку як соціальна хвороба, яка зумовлює масову захворюваність і тривалу непрацездатність.
Проявляється хвороба зазвичай через 2-4 дні після інфікування головним болем, лихоманкою з підвищенням температури тіла до 39,5-400С, нудотою, блюванням, вираженою загальною слабкістю, рясним потовиділенням. Залежно від того, яким чином бактерія потрапила в організм, виникають різні симптоми.
Якщо збудник проник в організм через шкіру, то на тому місці утворюється шкірна виразка, при попаданні на мигдалини – ангіна, при впроваджені в легені – пневмонія, при потраплянні бактерій у очі – кон’юнктивіт. Однозначно бактерія проникає в лімфовузли і, таким чином, викликає їх запалення. Вражений лімфатичний вузол називається бубон.
Іноді збудник може проникати в кров, що тягне за собою вторинні вогнища в інших органах (селезінці, легенях, печінці).
Без лікування хвороба тягнеться довго, що приводить до розвитку ускладнень, небезпечних для життя людини, зокрема артриту, менінгіту, енцефаліту, пневмонії та інфекційно-токсичного шоку.
Лікування хворих на туляремію здійснюють виключно в умовах стаціонару. Після перенесення захворювання у людини виробляється довічний імунітет.
Збудник туляремії характеризується високою стійкістю до впливу навколишнього середовища, особливо за низької температури та високої вологості.
У зерні, соломі за температури нижче 0°С бактерії залишаються життєздатними до шести місяців, а за температури 20–30 °С — до 20 днів.
У замороженому м’ясі патоген може зберігатися до трьох місяців, тривалий час зберігається в охолодженому молоці, вершках.
Менш резистентні бактерії в сухому середовищі. Нестійкі до високих температур (за 60 °C гинуть через 10–20 хв, за 100 °С — через 1–2 хв). Прямі сонячні промені знищують патоген через 20–30 хв. Згубно діють на збудника туляремії УФ-випромінювання та стандартні дезінфекційні засоби (розчини лізолу, хлораміну, хлорного вапна вбивають його за 3–5 хв).
Одним із найефективніших способів профілактики туляремії є вакцинація населення, яке проживає в несприятливих щодо цього захворювання районах. Цілеспрямовану вакцинацію проводять в будь-яку пору року живою протитуляремійною вакциною (Ельберта-Гайського) серед осіб, які мають ризик зараження. Після проведення вакцинації створюється напружений імунітет, що зберігається до 5 років.
Профілактика захворювання в ендемічних районах зводиться до боротьби з гризунами, проведення заходів щодо знищення комах (комарів, москітів тощо).
Індивідуальна профілактика зараження туляремією:
- дотримання правил особистої гігієни і використання захисних масок, окулярів, рукавичок і т.д. при роботі з тушками тварин, шкурками тощо;
- вживання тільки кип’яченої доброякісної (з перевірених джерел) води;
- купання тільки у впорядкованих водоймах;
- здійснення ретельної термічної обробки м’яса, молока перед вживанням;
- використання захисних репелентів при виїздах на природу;
- використання індивідуальних захисних засобів під час обробки зерна, сіна.
Завідувач відділу епіднагляду та профілактики інфекційних хвороб Богородчанського відділу Івано-Франківського районного відділу
ДУ «Івано-Франківський ОЦКПХ МОЗ» Гаврилко Світлана