Ентеровіруси –це РНК-вмісні віруси, стійкі в навколишньому середовищі, інактивуються за температури вище 50 °C, але залишаються заразними при низьких температурах, тривало живуть у воді, як водопроводній, так і воді річок, а також у стічних водах; гинуть під впливом сонячного опромінення та при висушуванні. Зараження відбувається впродовж усього року, але підйом захворюваності спостерігають у літні й осінні місяці.
До групи ентеровірусів відносять вірус Коксакі, який спричинює інфекційне захворювання, що характеризується субфебрильною температурою та проявами на слизовій оболонці рота, кистях і ступнях. Вірус Коксакі дуже контагіозний.
Найчастіше ця інфекція зустрічається в дітей віком до 10 років, але може вражати й підлітків і дорослих. Переважає фекально-оральний механізм передачі, зараження відбувається внаслідок прямого контакту людини з виділеннями з носа, горла, слиною, вмістом везикул або фекаліями хворого або вірусоносія. Після контакту вірус швидко (впродовж 24 год) проникає в регіональні лімфатичні вузли, наступає віремія разом з поширенням вірусу на слизову оболонку порожнини рота та шкіру. Інкубаційний період становить від 4 до 7 днів, може спостерігатись продромальний період 3-4 дні, клінічні прояви тривають від 7 днів на слизовій оболонці до 10 днів на шкірі.
Клінічно характеризується появою везикул на слизовій ротової порожнини та одночасно, або згодом, – на долонях і підошвах. Супроводжується загальним нездужанням, підвищенням температури тіла, рідше – діареєю та артралгіями. Захворювання зазвичай проходить самостійно та потребує лише симптоматичного лікування. Ця форма ентеровірусної інфекції набула назву «вірусна пухирчатка порожнини рота й кінцівок», або хвороба «рука–нога–рот». Лабораторні дослідження зазвичай не виправдовують себе, тому діагноз встановлюють лише на підставі анамнезу та характерної клінічної картини.
Етіотропне лікування відсутнє, захворювання зазвичай має легкий перебіг і проходить самостійно при проведенні симптоматичної терапії.
Необхідність обізнаності лікарів усіх спеціальностей стосовно хвороби Коксакі продиктоване значною захворюваністю серед дітей і підлітків. Можуть виникати спалахи захворювання, особливо в родинах, де багато маленьких дітей, та серед молоді, яка перебуває в тісному побутовому контакті. Диференційну діагностику потрібно проводити з іншими інфекційними захворюваннями та токсикоалергічними ураженнями шкіри, які мають подібні клінічні прояви. Дотримання протиепідемічних заходів, що полягають у суворих правилах особистої гігієни, та своєчасне виявлення та ізоляція осіб, які перебувають у тісному побутовому контакті з хворими, дають змогу запобігати спалахам інфекції, спричиненої вірусом Коксакі.
